Троянський кінь на Сході України. Що приховують у собі вибори на Донбасі?

Троянський кінь на Сході України. Що приховують у собі вибори на Донбасі?
Почути голос "Домбасу" й ампутувати здоровий глузд
Ти побував у зоні бойових дій. Бачив смерть побратимів, з якими воював проти окупантів своєї Батьківщини. Повернувся з війни на Сході додому. Інтегруєшся в мирне життя в тилу, так би мовити; у піввуха дослухаєшся до увімкненого телевізора, аж чуєш, як спікер Верховної Ради емоційно репетує і мимовільно прислухаєшся: "Шановні колеги, займаємо свої місця! Включіть мікрофон депутатові Гончаренку, фракція БПП. Підготуватися Михайлові Толстих, фракція "Донецька Республіка". Михайло Сергійович, тільки про регламент не забувайте… Та пам'ятаю, що Ви удостоєний ордену "Герой ДНР"! Добре, півтори хвилини. Та чого Ви стріляєте по табло?! Та почули ми Донбас! Дві хвилини, дві. Для Вас робимо виняток як для голосу Донбасу", — не розуміючи ситуації, нажахано вимикаєш телевізор і відкриваєш новинні портали. На перших шпальтах розміщено звіт про меморандум щодо співпраці між Києвом та Луганськом. На фото після урочистої церемонії столичний мер Віталій Кличко усміхнено плескає по плечу свого сепаратистського колегу Ігоря Плотницького. Втікаєш від такої безжальної інформаційної атаки на вулицю і тут ти вкляк на місці: з біл-борда тобі дякує за довіру голова Донецької ОДА Олександр Захарченко. А поруч біля нього — голова Донецького окружного адмінсуду Арсеній Павлов. Ти заледве притомний від споглядання "Мотороли" в суддівській мантії, але переводиш погляд і бачиш, що з іншого боку біля Захарченка стоїть голова Народної поліції Донецька — Павло Губарєв. Несамовито горлопаниш і…прокидаєшся.
Так, поки що це лише жахливий сон, але такий стан речей цілком може стати нашими реаліями. Завдяки ухваленому Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей", відповідно до якого, а також до Мінських угод на окупованій території Донбасу мають провести вибори та амністію, надати "особливий статус" місцевому самоврядуванню та співпрацювати з їхніми представниками, забезпечуючи їх економічно. Захід всіляко підштовхує Україну до реалізації цього механізму, лобіюючи проведення виборів на окупованих територіях. Задля цього наша держава повинна вести перемовини з ОКУПАНТАМИ і йти їм на поступки.
Як відомо, 31 серпня 2015 року Верховна Рада схвалила конституційні зміни щодо децентралізації і "особливого статусу". Як до цього кровопролитного голосування парламенту, так і досі влада наполегливо переконує українців, що ніякого "особливого статусу" не передбачається, а планується лише введення "особливого порядку місцевого самоврядування". Себто ми не вирощуватимемо помідори — ми саджатимемо томати. Закон можна називати, як лукавій душі заманеться, але суть залишається та ж сама: окупованим територіям Донеччини та Луганщини надаються ширші повноваження, ніж у решти адміністративних одиниць держави, а тамтешня верхівка так званих "ДНР" та "ЛНР" зуміє легалізувати свою владу. Це виглядає, щонайменше, нонсенсом. Це ніби взяти і, замість стаціонарного лікування божевільного із манією величі, посадити його у крісло прем'єр-міністра. Надати можливість йому керувати краєм і вирішувати долі інших людей. Проте "українська" влада всіляко натякає: ми у такий спосіб просто хитруємо — лавіруємо між підтримкою західних партнерів та державними інтересами. Як "Отче наш", Президент України наприкінці кожної своєї промови повторює такий собі приспів: Мінські домовленості — понад усе, Конституцію неодмінно варто змінювати, на Донбасі вводити "особливий порядок". Гаразд, приспів вивчили, а що ж воно означає? До чого ми дохитруємося?


Терорист праворуч тепер буде владою!

Фундамент "особливого статусу": амністія, підтримка російської мови, фінансування
Закон України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" складається з 10 пунктів. З повним текстом документу можна ознайомитися на сайті Верховної Ради.
Насамперед у першій статті законом визначається, що "особливий порядок самоврядування" вводиться тимчасово — лише на три роки. І наразі зокрема це є постійним предметом торгу з російського боку. Наприкінці січня Президент РФ Владімір Путін заявив, що загалом у Мінських угодах записано про зміни до Конституції на постійній основі, а не в перехідних положеннях і терміном на 3 роки, а тому "особливий статус" у такому вигляді, як його ухвалив "український" парламент, не має сенсу і миру не обіцяють. Позаяк повний текст домовленостей у Мінську захований під сімома замками, то перевірити цю заяву складно. Менше з тим, варто стежити, аби одного чудового ранку "наші" парламентарі не ухвалили у пакеті з купою всіляких законопроектів ще й заміну 3-річного терміну на чинність на постійній основі.
Третя стаття викликає неабияке невдоволення українців: "Держава гарантує відповідно до закону недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб - учасників подій на території Донецької, Луганської областей". Звісно, нас запевнюють, що на тих, хто вбивав і катував українців, ця стаття не поширюється, однак, по-перше, хто визначатиме ступінь вини та важкості злочинів і наскільки можна довіряти таким рішенням, а по-друге, де гарантія, що ті, хто не вчиняв тяжких злочинів, а лише тихцем сприяв захопленню Донбасу російськими військовими та "ополченцями", не продовжуватимуть співпрацювати з державою-агресором? Невтямки: чому за зраду Батьківщини та сприяння вбивства тисяч людей не повинні нести відповідальність? За вкрадений гаманець на мирній території слід відповідати, а за тисячі смертей на окупованій території — ні? Як депутати люблять базікати, "закон один для всіх".
Крім того, держава гарантує право жителів цих територій на мовне самовизначення та "підтримку російської та будь-якої іншої мови, їх вільний розвиток і рівноправність". Однозначно, можновладці переслухали кремлівської пропаганди про наявність утисків російськомовних.
За цим законом, "повноваження депутатів місцевих рад і посадових осіб, обраних на позачергових виборах, призначених Верховною Радою України цим Законом, не можуть бути достроково припинені". Дивовижний вотум довіри. В інших регіонах посадовця можуть зняти, не так давно Рада розпустила сільраду Коцюбинського — таких важелів впливу та механізму редагування ситуації на окупованому Донбасі, як видно, не буде.
Натомість органи місцевого самоврядування в окремих районах Донеччини та Луганщини зможуть потішитися додатковими повноваженнями: лише за їхньої участі призначаються керівники судів та прокуратури. Таким чином, після виборів на окупованій території свіжообрані амністовані бандити прибирають правосуддя до своїх рук. У цьому світлі варто пригадати визначення поняття "федерація": "Характерною рисою федеративної держави є те, що поряд з федеральною конституцією, органами влади та законодавством свої конституції, закони, свою систему законодавчих, виконавчих та судових органів мають суб'єкти федерації". Звісно, всіх ознак федеральних відносин не видно, але перший крок вже зроблено. Тим паче, що статтею 9-тою органам місцевого самоврядування надає право створювати і координувати "загони народної поліції" з добровольців. Легалізація незаконних збройних угрупувань! Отже, і силові структури на Донбасі будуть "свої". У федеративній державі суб'єкти федерації мають автономію в економічних зносинах. І відповідно до закону органи місцевого врядування "окремих районів Донецької та Луганської областей" можуть укладати угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку з Кабміном та органами центральної влади. Уряд затверджує ініціативи і контролює виконання. Втім, як показує практика, за відсутності політичної волі владоможці гроші Януковича не повертають до України, не арештовують екс-регіоналів, отже, за бажання домовитися можна про все що завгодно.
Зате відповідно до 7-мої статті держава повинна надавати підтримку соціально-економічному розвитку "окремих районів Донецької та Луганської областей". Україна оголошує, що планує відновлювати об'єкти промисловості, житловий фонд, об'єкти зв'язку та транспорту й інфраструктури, залучати інвестиції, створювати нові робочі місця і дбати про соціальний рівень населення. Себто легалізовані терористи та бойовики осідлають трон і візьмуться правити, але при цьому їм мають забезпечити комфортне життя, а країна-агресор не несе жодної відповідальності. При капітуляції у війні наступає політична і матеріальна відповідальність винної держави і кримінальної відповідальності головних воєнних злочинців, але цього годі чекати від Російської Федерації у разі набуття чинності закону про "особливий статус" — Україна бере на себе матеріальну відповідальність, а злочинців амністує. При чому в документі прописано, що обсяг видатків на розвиток окупованих територій захищені і не можуть змінюватися навіть при скороченні затверджених бюджетних призначень. І Україна вже, по суті, стоїть на порозі цієї матеріальної відповідальності перед Донбасом: 20 квітня було утворено нове відомство — Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України. Його очільник вже встиг оголосити, що економічну блокаду окупованих територій не потрібно проводити, і виступив за повну виплату пенсій та інших видів соціальної допомоги громадянам України, які проживають на непідконтрольних Києву територіях Донбасу — ось закон "про особливий статус" і почне потихеньку діяти.
І при цьому всьому стаття 8 проголошує "поглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами, органами місцевого самоврядування окремих районів з адміністративно-територіальними одиницями Російської Федерації"! Добросусідські відносини з державою-агресором — це стокгольмський синдром як він є. Зрозуміло, що під цим прикриттям вплив РФ на Донбас ще більше посилиться і матиме при цьому легітимну основу. Нам говорять, що це все має інтегрувати окуповані території назад до України, але всі ми бачимо КАПІТУЛЯЦІЮ.
Вибори на Донбасі: обирання "найбільш гідних" злочинців, вбивць, грабіжників?
10-тою статтею Закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" прописано як мають відбуватися вибори на окупованих територіях. Безперечно, в тексті симпатично прописано, що позачергові вибори мають бути проведені відповідно до Конституції України на засадах загальних, рівних, вільних і прозорих виборів за умови публічності та відкритості виборчого процесу. В законі закріплено, що обов'язковим є допущення міжнародних спостерігачів, виведення незаконних збройних формувань та найманців, відведення військової техніки з території України і недопущення втручання у виборчий процес. На час проведення виборів має бути забезпечена свобода передвиборчої агітації, поновлення доступу до українських ЗМІ. Результати виборів мають бути встановлені за прозорим підрахунком голосів. Все це вельми спокусливо виглядає в теорії — таке райське народоправство — але як це все збираються втілити на практиці? Ніхто нікуди війська не збирається відводити, незаконним озброєним формуванням належить стати "народною поліцією", та й вибори проводитимуться невимовно "прозоро" — вже є досвід т.зв. "референдумів". Наразі тривають торги щодо присутності міжнародних спостерігачів — Росія безапеляційно виступає проти присутності озброєної міжнародної місії на Донбасі на час виборів.
Останнім часом все частіше світова спільнота педалює ідею проведення виборів на окупованих східноукраїнських землях у НАЙКОРОТШІ терміни. Захід тисне на Україну: потрібно чим хутчіш ухвалити законодавство, котре регулювало би проведення цих виборів. "Є новий уряд в Києві. Йому потрібно дотримуватися взятих зобов'язань і запустити реформи, зокрема, прописати в Конституції спеціальний статус для Донбасу і організувати виборчу систему, яка дозволить провести вибори", — наполягав міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро після зустрічі з очільником МЗС РФ Сергієм Лавровим 20 квітня.


14 травня Президент України Петро Порошенко припустив, що у разі виконання необхідних умов, передбачених Мінськими домовленостями, місцеві вибори на окупованих територіях Донбасу можуть відбутися до кінця нинішнього року, але для цього має бути виконано низку умов: "Я впевнений в тому, що, коли буде безпека, коли буде припинення вогню, коли віддадуть заручників, коли ми заведемо озброєну місію, коли ця місія стане не лише на лінії зіткнення, а й на кордоні, й окупанти будуть виведені, я впевнений в тому, що політичним процесом, лише виборами можна повернути окуповані території під український суверенітет", — заявив Петро Порошенко. Тут вже змагання на витривалість: Україна згодиться на диктовані умови чи вдасться переламати позицію Росії.
Одним із емоційних аргументів влади на користь закону "про особливий статус" та проведення виборів на окупованому Донбасі є теза "Росія і бойовики проти цього закону — які ще потрібні докази того, що він гарний?". Російській стороні не подобаються нюанси — зокрема, термін дії закону, наявність озброєних спостерігачів під час виборів, але в цілому РФ не відкидає цей документ. Бойовики ж у січні при зустрічі контактної групи із представників України, Росії, ОБСЄ і бойовиків принесли пропозиції подібні до закону "про особливий статус". До виборів готуються: 18 квітня в унісон так звані голови так званих Донецької та Луганської народних республік Олександр Захарченко та Ігор Плотницький підписали розпорядження про призначення виборів в обох квазідержавних утвореннях на 24 липня цього року.
Припустімо, росіяни та бойовики вигадали, як обійти незручні для них моменти, сторони знайшли компроміс і вибори справді проведуть до кінця нинішнього року. Кого і з кого обиратимуть на окупованих територіях? Можновладці запевнюють, що аж ніяк не бандитів чи вбивць або ж російських ФСБівців — мовляв, вибори відбуватимуться за українськими законами, а відтак обиратимуть з-поміж представників українських партій. Навіть якщо повірити в це, то приємного все одно мало. Пригадаймо, кого обирав Донбас ще тоді, коли був підконтрольний Києву. Одразу згадується гасло футбольних ультрас "Спасибо жителям Донбаса за президента-пид***са". Сподіватися, що за два роки в інформаційній резервації цей люд почав ліпше тямити у тому, хто є ворогом України, не доводиться. На цій території два десятиліття працювала кремлівська пропагандистська машина, яка стала основою окупації без зайвого опору, останні ж два роки альтернативи російській пропаганді просто не існувало. Мати надію на свідоме, а не за зомбоване голосування за таких умов — безвідповідальна романтика.
Тим часом у т.зв. ЦВК т.зв. ДНР і ЛНР реєструють партії і рухи під вибори. Наприклад, партію "Донецька республіка" очолює голова т.зв. ДНР Олександр Захарченко, в списку значаться заступник голови Ради міністрів т.зв. ДНР Андрій Пургин і колишній голова Верховної ради ДНР Денис Пушилін. Ще є рух "Вільний Донбас", який організували Мирослав Руденко та Євген Орлов — близькі друзі колишнього "народного губернатора", а нині керівника Ясинуватої Павла Губарєва. Йому ж належить партія "Новоросія". Крім цього, утворено Комуністичну партія ДНР, лідером якої є чинний голова Верховної ради республіки Борис Литвинов. Функціонує навіть політичний блок "Єдина Росія" (яка знайома назва, правда? Але, подейкують, вона не пов'язана з однойменною російською партією, проте виступає за приєднання Донбасу до РФ). Не обійшлося без руху "Оплот", який близький до Олександра Захарченка. В т.зв. ЛНР теж готують партійні списки. Зокрема, створено партію "Мир Луганщині", провладну силу, яку очолюють Ігор Плотницкий.
Це лише маленький зріз "політичного життя" окупованих територій, а перелік вже надихає, чи не правда? Поки що себе можна заспокоювати тим, що всі ці квазі-партії не можуть брати участь у виборах за українським законодавством, позаяк реєструвала їх фейкова ЦВК, а не УВК України. Втім, вибори мають регулюватися окремим законом, котрий ще належить Верховній Раді ухвалити. Що буде в тім документі — невідомо поки що нікому. Цілком можливо, що якісь із утворень зможуть втрапити до бюлетенів.
Але навіть якщо участь у виборах зможуть брати лише українські партії, зареєстровані в Україні, то і це не гарантує спокою і адекватних результатів. Скажімо, наприкінці квітня висловилася перша українська партія, яка має намір взяти участь у цих виборах — це українські ліві, які об'єдналися в партію "Союз лівих сил", котрі орієнтуються на тісну співпрацю з Росією.


Зрештою, у вже зареєстрованих партіях можуть з'явитися несподівані персонажі, котрі зуміють в юрбі дістатися фінішу. Втім, можна навіть не маскуватися і гратися у схованки. Скажімо, в Україні офіційно зареєстровано партію "Ми маємо мету", головою якої є один з ватажків т.зв. ДНР Денис Пушилін. За бажання, партія і терорист-колоборант можуть взяти участь у виборах. Цю партію зареєстровано в Києві. Є ще зона ризику — партії, зареєстровані на Луганщині та Донеччині, адже без вивчення питання не зрозуміло, кого вони представляють. У цьому переліку — частина таких організацій.


До речі, програми партій ще ні про що не говорять — он Пушилін збирався розбудовувати суверенну і незалежну Україну, а в що все це вилилося.


Існує ще варіант, про котрий говорять на рівні чуток, і він пов'язаний з олігархами-гаманцями "Партії Регіонів". Навесні журналіст Сергій Рахманінов оприлюднив дані своїх джерел: буцімто президент Порошенко зацікавився ідеєю створення в окремих районах Донецької і Луганської областей адміністрацій, які б очолили люди, які влаштовують і Київ, і Москву, наприклад, Рінат Ахметов та Юрій Бойко. Офіційно ці чутки не підтвердили, але такий олігархічний васалітет нічого гарного не обіцяє, адже про прокремлівські настрої таких людей говорить не приходиться.
В цілому, можна коротко резюмувати: проводити вибори на території, яку ти не контролюєш, на території, яка окупована чужими військами, на котрій розгулюють озброєні бандформування, на території, на котрій тримає монополію російська пропаганда, — це легалізація квазіреспублік і утворення "сірої зони". За результатами соціологічного дослідження "Центру Разумкова", переважна більшість громадян України — 56,4% — не підтримують надання Донбасу "особливого статусу". Підтримують цю ідею лише 23,8%, ще 19,8% опитуваних не змогли визначитися з відповіддю на запитання. Напевно, у цю меншість якраз і входять представники "української" влади, котрі лобіюють "особливий статус", реалізація котрого неодмінно потягне за собою проросійську діяльність контрольованих Російською Федерацією сил. Про відновлення конституційного ладу не йдеться. Вибори на окупованих територіях — це такий собі троянський кінь, в котрому заховано дарунок-країни агресора — українське Придністров'я.